Першими, хто виростив дерева какао, були майя, одна з найдавніших цивілізацій на американському континенті. Вони використовували какао-боби в якості валюти для обміну на їжу чи одяг, а також для приготування гіркого напою, відомого як Ксокоатль, який не був схожий на гарячий шоколад, який ми п’ємо сьогодні.
Цей напій готували із смажених і мелених какао-бобів, змішаних з водою і спеціями. Напій зі смаком шоколаду могли дозволити собі тільки представники знаті і воїни. Аж до XVI століття на європейському континенті про шоколад і навіть не чули, ситуацію змінила висадка іспанців на землю ацтеків у 1519 році.
Коли іспанський конкістадор Кортес прибув до Америки, ацтеки взяли його за бога-короля Кецалькоатля, чийого повернення з нетерпінням очікували. Зображуваний у вигляді пернатої змії бог, був найбільш шанованим божеством ацтекської культури. Саме йому дякували за появу на Землі какао-дерев, і в честь нього був названий священний напій Ксокоатль. Що саме в зовнішності Кортеса послужило причиною фатальної помилки достеменно невідомо. Однак неслабо так схибили, бідолахи.
Захопивши у ацтеків їх землі, іспанці також перейняли деякі принципи місцевої економіки, в числі яких опинилася і торгівля за допомогою какао-бобів. Правда, використовувані для бартеру зерна не були схожі на ті, з яких готувався священний напій. Грошові боби відрізняла низька якість.
Розповідаючи про какао в листі Карлу V, Кортес зазначив: «Це насіння використовується в якості валюти для щоденних обмінів». Кому цікаво, наприклад, кролика можна було обміняти на десять какао-бобів, а за сотню можна було купити раба.
Цінність какао
Виступаючи альтернативою золоту і сріблу, предмет сам по собі повинен бути досить рідкісним або цінним, тим самим викликаючи непереборне бажання їм володіти. Цінність плодів дерева какао визначали труднощі, пов’язані з його вирощуванням і процесом отримання какао-бобів.
Какао вважають одним з кращих прикладів серед більш примітивних способів оплати. Однак це був скоріше заохочувальний приз в прагненні до прибутку, ніж реальне довгострокове вкладення. Дійсно, володарі какао-бобів були більшою мірою схильні з’їсти їх, ніж садити в землю в надії на нескоре збагачення.
Як і будь-яка надійна валюта, какао-боби були також об’єктом пильної уваги шахраїв. Наприклад, фальсифікатори спустошували дорогоцінний боб, а потім заливали всередину бруд для додання йому ваги, еквівалентного одному повного насіння плоду какао-дерева.
Без сумніву, какао було основною бартерної валютою Імперії, настільки важливою, що його вартість була офіційно встановлена в 1555 році указом, згідно з яким один іспанський реал коштував 140 какао-бобів. Використання какао-грошей поширилося на країни, які сьогодні складають центральну частину Південної Америки, і тривало це аж до початку XIX століття.
Образно висловлюючись, какао зобов’язаний своїм успіхом Ернану Кортесу. І, до відома для загального розвитку: за словами деяких джерел, на момент відкриття Америки Христофор Колумб не виявив до священного дерева ацтеків ані найменшого інтересу! Мало того, знаменитий мореплавець прийняв какао-боби за екскременти кіз. Кожному своє, як то кажуть.
