Ми додаємо стравам зміст!
  • Пн-Пт: 10:00 - 20:00
  • Суб: 10:00 - 18:00
  • Нд: вихідний
Ми додаємо стравам зміст!

Гірчиця або “багатство Бенареса”

Намасте!
Сьогодні ми поговоримо про гірчицю

Батьківщиною чорної гірчиці прийнято вважати Близький Схід, Середземномор’я і передгір’ї Гімалаїв. Вперше гірчиця згадується в документах, написаних на санскриті.

За часів Гіппократа гірчицю цінували як відхаркувальний і протикашльовий засіб, а також як пряність, що покращує перетравлювання їжі, збуджує апетит та стишує нав’язливий шепіт негативних думок.

Гірчиця в перекладі з хінді “вanarsi rai” – означає “багатство Бенареса”. За переказами, Гаутама Будда, до якого прийшла вбита горем жінка, що втратила сина і благала повернути його, наказав їй повернутися в рідне селище і зібрати по гірчичному зернятку з кожної сім’ї, в якій не спалили б на похоронному вогнищі хоча б одну людину. Коли виявилося, що жодної такої сім’ї немає, жінка зрозуміла, що смерть є невідворотним результатом для всіх, хто живе, і прийняла своє життя таким, як воно є.

У Каббалі гірчичне насіння — один із найголовніших символів життєвої енергії. У Біблії можемо прочитати: “Якщо ви матимете віру з гірчичне зерно і скажете цій горі “перейди звідси туди”, і вона перейде; і нічого не буде неможливого для вас…”

Кажуть, одного разу перський цар Дарій послав Олександру Македонському як виклик мішок насіння кунжуту. Посилка мала натякнути противнику на незліченну кількість воїнів в армії персів. У відповідь Дарію був відправлений невеликий мішечок насіння гірчиці — таким чином Олександр повідомив, що його військо може і менше за чисельністю, проте набагато гарячіше у бою

Перший записаний рецепт приготування столової гірчиці відноситься до 42 року н. е., автором його є римлянин Columella. Тільки тоді зерна білої гірчиці змішували не з оцтом, як зараз, а з перебродженим виноградним соком.

У середньовічних монастирях нерідко призначалися ченці-мустардаріус, які повинні були готувати гірчицю для загальної трапези, а пізніше – і на продаж. Потім і у Ватикані Папою Іоанном ХХII було введено посаду гірчичної людини — grand moutardier du Pape, а де-не-де в Європі — і при дворах монарших.

На разі по усьому світу гірчицю використовують у харчовій, кондитерській, консервній, миловарній, парфумерній та лакофарбовій промисловості.

Природні антисептичні властивості, зумовлені специфічним хімічним складом та наявністю ефірної олії, дозволяють активно застосовувати її і в медицині.

Крім того, гірчиця покращує властивості ґрунту, завдяки тому, що 90% її кореневої системи проникає глибше орного шару та добре дренажує шари ґрунту, збільшує його водопроникність, пригнічує хвороби, збудники яких містяться у ґрунті. Кореневі виділення гірчиці містять органічні кислоти, що при взаємодії з ґрунтом здатні переводити ряд елементів мінерального живлення у доступні форми для наступної культури.

Також гірчиця є гарною медоносною культурою. Мед з гірчиці блідо-жовтого кольору, а зацукрований — кремовий, має пікантний смак і приємний аромат.

Ось таке звичайне-незвичайне маленьке зернятко!

Share on facebook
Facebook
Share on google
Google+
Share on twitter
Twitter
Share on linkedin
LinkedIn

Схожі статті:

мелена куркума

Цікаві факти про куркуму

Хоча куркума відома своєю користю для здоров’я та різноманіттям використання, вона також може бути предметом деяких цікавих і кумедних фактів. Куркума забарвлює

ореховый десерт

Веганський лимонно-малиновий чізкейк без борошна

Сьогодні в нашу скарбницю додається шикарний рецепт лимонно-малинового чізкейку. Пиріг дуже ніжний, просто тане у роті! Чізкейк підходить для сироїдів. Лимонно-малиновий чізкейк

Підпишись на наші рецепти

Тільки корисні розсилки

Залиште свої
контакти

і ми Вам зателефонуємо