Після того, як лікарі назвали аносмію (повну втрату нюху) одним із симптомів захворювання на COVID-19, в інтернеті поширилися меми на цю тему, на кшталт: «прокинувся – понюхай кота», «надінь в офіс брудні шкарпетки – подаруй людям радість», «терміново перевір у комірчині, чи не видихався з березня ароматизований туалетний папір!» тощо. Це, звісно, добре, що за допомогою гумору люди намагаються зберегти власне психічне здоров’я та підтримують один одного, але у таких анекдотах є частина правди.
Гіперосмія – підвищена чутливість до запахів, притаманна невеликій кількості людей. Деякі «супернюхачі» можуть бути чутливими до приємних ароматів, тоді як інші більше реагують на неприємні запахи. Гіперосмія є відносно рідкісною хворобою, тому її дослідження у 2019 року мало на меті з’ясувати, чи працює мозок «сепернюхачів» не так, як у звичайних людей.
У результаті було виявлено, що у людей з гіперосмією підвищена мозкова активність у двох ключових областях, відповідальних за збір інформації про запахи і вивчення та запам’ятовування запахів. І не зважаючи на те, що дослідники так і не змогли з’ясувати, чи спричинена ця активність мозку генетикою, експеримент ще раз підтвердив результати попереднього дослідження 2014 року про тісний зв’язок між запахами та пам’яттю людей.
Ще майже 20 років тому 230 добровольців приймали участь у перевірці глибини нюху на запах троянд та евкаліпту. У процесі вивчення «порогу» сприйняття певних ароматів стало зрозуміло, що найкращі показники у людей, які прив’язували аромати до певного моменту у житті, та у тих, хто так чи інакше тренувався. Жага до усього нового, глибока концентрація на певних приємних моментах у житті, бажання відвідати нові місця, відчути нові емоції, звичка усього торкатися чи тягнути все до рота та до носа (на жаль, під час пандемії наразі доволі ризикована модель поведінки) – все це допомагає підвищити той самий «поріг» сприйняття запахів. Та згадаймо хоча б сомельє чи парфумерів – ці люди просто постійно тренують ніс, щоб розпізнати безліч унікальних запахів.
Отже, насправді – тренування з різноманітними ароматами може допомогли людям, які перенесли аносмію, відновити нюх. А тим, хто не хворів (і маємо надію і не захворіє) чи переніс COVID-19 у легкій формі, такі вправи допоможуть покращити стан бронхів та легенів. Навіть коли ви просто крокуєте на прогулянці в лісі, чи вдома дмухаєте на свічку, чи надуваєте дитині кульку – це вже тренування. Тож додайте до таких вправ регулярності та трошки приємних ароматів.
Тим, хто зараз засмучений і ображений на своє тіло через втрату нюху, можливо буде цікаво ще трошки інформації
Одна з теорій дослідників центру Monell Chemical Senses Center свідчить, що нюхові рецептори, які, по суті, «схожі на прямий шлях до мозку, під час перебігу COVID-19 певним чином здійснюють самогубство, аби не передати вірус в мозок». Тож аносмія є адекватною реакцією організму людини на вірус – щось на зразок способу захисту. Нервові зв’язки мають здатність до відновлення та компенсування. Тож подякуйте власному тілу за жертовність, та за те, що воно настільки вас любить, а Всесвіт – що ви відбулися, як то кажуть, «малою кров’ю».
У статті використані матеріали Карла Філпотта, професора ринології та ольфактології, Великобританія. Під час її написання нам знову згадалися слова Kate Voloshyna, до яких ми раніше вже зверталися
ти просто дихай
замість зайвих слів
глибоко й тихо
серцем стань землі
твій вибір — спокій
без брутальних хвиль
стече водою
непотрібний біль
повільно дихай
не чіпляй вітри
шукай утіху
поза полем гри
довірся силі
що в тобі дзвенить
і просто дихай
слухай кожну мить
