Одна з традицій японської системи освіти у тому, що учні власноруч займаються прибиранням. Проте це не означає відсутність у навчальних закладах прибиральників як таких.
У звичайній школі прибирання починається після обіду та триває 20 хвилин, потім дітей відпускають на зміни. В останній день кожного семестру настає час так званого o-soji (великого прибирання). Учні відповідають за чистоту свого класу та двох інших шкільних приміщень. При цьому існує ще одне правило, яке ми вважаємо досить милим: група шестикласників вирушає до кабінетів першокласників, щоб допомогти малюкам прибирати.
Школи підтримують такого роду взаємодію між старшими та молодшими класами, адже багато японських дітей є hitorikko (без братів і сестер). Вчителі вважають, що шляхом проведення спільних ритуалів відбувається компенсація відсутніх навичок комунікації, старші навчаються допомагати молодшим, а малюкам, у свою чергу, потрібні приклади для наслідування.
Тричі на рік учні старше третього класу озброюються солідним арсеналом дитячих віників та совків для сміття, надягають особливі рукавички (у кожного предмета ритуалу очищення існують свої назви) та вирушають збирати сміття по сусідству зі школою. Однак далеко не всі навчальні заклади займаються прибиранням за місцем проживання, а кількість сміття, яке розкидається по окрузі японськими підлітками, зростає. Соціологи та захисники довкілля припускають: якби підліткам доводилося регулярно збирати сміття навколо своєї школи, можливо, вони б подумали двічі, перш ніж смітити.
Чи не японцям важко зрозуміти, чому діти забираються в школі, і чи не повинні вони використовувати цей час для навчання? Проте японські батьки та викладачі дадуть відповідь, що під час o-soji діти вчаться поважати своє оточення і на власному досвіді дізнаються, що краще не створювати безладдя, якщо ви той, хто має його прибирати.