Важко повірити, що цей маленький худорлявий чоловік з поголеною головою і нескінченно доброю, але, на жаль, майже беззубою посмішкою, закутаний в дхоті, домотканий одяг, що ледь прикривав його наготу, кинув виклик насильству і несправедливості XX століття.
Життя Мохандаса Карамчанда Ганді було досить суперечливим, сповненим великого болю, терпінням та любов’ю до усього живого. Цю людину можна поважати або не любити, захоплюватися ним чи ігнорувати, але принципи ненасильства і співчуття – вічні принципи людяності, яких дотримувався Ганді, є одними з таких, які ми поділяємо. Тому у Міжнародний день ненасильства – день народження Ганді – ми зібрали факти його життя з тих, що можуть зацікавити і наших читачів.
Ганді, якого ми звикли бачити на фотографіях у простій, виготовленій власноруч одежі та сандалях, народився в сім’ї міністра невеликого князівства на Заході Індії (зараз це штат Гуджарат).
Говорили, що Мохандас ще з дитинства ніколи не брехав.
Одного разу інспектор прийшов до школи та дав учням тест на диктант. Ганді не знав, як правильно його написати, і заради престижу школи вчитель підштовхнув Ганді підгледіти диктант у однокласника. Але Ганді відмовився списувати, чим дуже розлютив вчителя. Пояснюючи власну поведінку, майбутній Батько індійської нації вибачився перед вчителем, пояснивши, шо, не хотів його розгнівати, і що: “Я не можу писати брехню і не можу сказати нічого неправдивого”.
- За часи перших років життя в Британії вчителі відмічали успіхи Ганді у гуманітарних науках, жахливий почерк та слабку обізнаність у географії. Молодий Ганді страждав від сором’язливості і страху публічних виступів. Так сталося, що перебороти частину комплексів йому допомогло членство виконавчого комітету Лондонського вегетаріанського товариства. Вважають, що перші нариси Ганді були саме на тему здорового харчування і опубліковані вони у журналах прихильників вегетаріанства.
- Ганді прийняв ранню обітницю уникати молочних продуктів, однак після того, як стан його здоров’я погіршився, він поступився і почав пити козяче молоко. Іноді Махатма їздив зі своєю козою, щоб переконатися, що молоко було свіжим, і щоб йому бува не підсунули коров’ячого молока чи молока буйволиці.
- Ганді стверджував, що кожна людина повинна знайти свою дієту, ту, яка найкраще працює. Махатма проводив десятиліття, експериментуючи з їжею, фіксував результати, вибудовуючи власну схему харчування. Він написав книгу під назвою “Моральна основа вегетаріанства”.
Карамчанд Ганді був чудовим письменником, зібрання його творів налічує приблизно 50 000 сторінок або понад 100 томів.
Не зважаючи на численні прояви расової дискримінації по відношенню до Мохандаса з моменту народження, незворотньою у житті Карамчанда Ганді стала подорож від Дурбана до Преторії, під час якої його, освіченого молодого адвоката, безцеремонно викинули з вагону першого класу через те, що одному з білих пасажирів не вистачило місця у потязі. Згодом його побив водій за відмову їхати на підніжці транспорту, щоб звільнити місце для європейців, і нарешті, Ганді заборонили оселитися у готелях, зарезервованих “лише для європейців”. Новим був не досвід Ганді, а його реакція. Це був момент істини. І відтоді Мохандас більше не сприймав несправедливість та дискримінацію, як частину природного, чи, скоріш, неприродного порядку буття, і почав захищати власну гідність як індіанець і як людина.
Після довгих ночей пошуку власної зброї для боротьби з несправедливістю Ганді обирає “сатьяграху”.
Це слово, яке, до речі, придумав його син, можна перекласти як “завзятість в істині”. Принцип ненасильства, який став основою сатьяграхи, як нового методу політичної боротьби, має глибоке коріння в індійській духовній традиції. Найбільше спільного сатьяграха виявляє до принципу ахімси – особливого ставлення до світу, як до єдиного живого організму, усі “клітини” якого дуже тісно взаємопов’язані, і тому насильницький вплив на одну частину негативно позначається на всьому світі, і перш за все на людині, що стала джерелом насильства. Ахімса – це і благоговіння перед життям, перед нескінченним числом його проявів, але це й закон, що визначає взаємини організмів у Всесвіті.
Махатма Ганді пропагував футбол у своїй ненасильницькій кампанії проти расової дискримінації. Ганді-джі допоміг створити 3 футбольні клуби в Дурбані, Преторії та Йоганнесбурзі, і всі вони отримали однойменну назву “Resisters Soccer”. Навіть назва футбольних клубів була відображенням вчення Ганді (команда прихильників пасивного опору та злісних неплатників податків))
Махатма Ганді був засновником, або приймав участь у рухах за громадянські права на 4 континентах та у 12 країнах світу
У 1919 р Ганді вперше організував масштабний мітинг, в процесі якого індійці влаштували загальний страйк і непокору британським загарбникам. У призначений день замість того щоб піти на роботу, мільйони людей вийшли на мирну акцію протесту. Народ йшов вулицями, скандуючи гасла про свободу і незалежність, але незабаром ситуація вийшла з-під контролю. Натовп почав вступати в сутички з поліцією, що призвело до перших жертв. Ганді заарештували як головного організатора і посадили до в’язниці на 6 років. Противники політичного діяча вважали, що їм вдалося зламати Махатму, але насправді, це був початок самоусвідомлення індійської нації та перший поштовх політичного землетрусу, який перевернув не тільки Індію та Британію, але й добру частину світу.
Однією з найвідоміших акцій Ганді і його послідовників став так званий “Соляний похід” 1930 року.
Махатма з 79 соратниками пройшов пішки від міста Ахмадабад до узбережжя Аравійського моря. Після закінчення 390-кілометрового походу, в ході якого до групи протестуючих приєднувалися все нові послідовники, його учасники почали демонстративно випаровувати сіль з морської води. При цьому в знак порушення колоніальної соляної монополії учасники “Соляного походу” не сплачували податок на сіль.
Розгнівана влада колонії кинула Ганді за грати, але акція продовжилася і після його арешту. У в’язниці опинилося близько 70 тисяч чоловік, але і це не зупиняло людей від протесту. Поліцейські наносили удар за ударом, прирікаючи на смерть неозброєних індіанців, які один за одним вливалися в ряди протестуючих, і які навіть не намагалися захистити себе. Побитих і покалічених людей відтягали, щоб надати медичну допомогу. А їм на зміну ставали інші. І так до безкінечності. Присутні там журналісти відводили очі. Люди йшли на смерть, готові заплатити таку ціну за свою незалежність. Мужність індійців і безсилля англійців ніколи не проявлялося з такою очевидністю. Зрештою, Ганді випустили на свободу.Цей протест справив враження не тільки на всіх присутніх з обох боків барикад, але й набув величезного пропагандистського ефекту. Саме через такі акції непокори та виявлення неймовірної сили духу, Махатма Ганді і його принципи набрали популярність у всьому світі.
“Цим я трясу основи Британської імперії,” – казав Ганді, тримаючи чашку звичайної солі.
Одна з головних тез Ганді була простою: не тільки британські гармати, а й недосконалість самих індіанців тримає їх власну країну у неволі. Їх роз’єднаність, кастова боротьба, забобони та відсутність можливості отримати хоча б базову освіту – все це грає на руку англійцям. Разом з іншими закликами політика та його вченням сатьяграхи подібні речі не подобалися ані його ворогам, ані багатьом прихильникам.
У Британській Індії англійці довго використовували принцип “розділяй і володарюй”, нацьковуючи одну на одну індуїстську більшість і мусульманську меншість. Тому навіть коли мета боротьби Ганді була досягнута – у 1947 році Індія здобула незалежність – це стало головним розчаруванням його життя. Тому що замість однієї держави на карті з’явилося дві: Республіка Індія і мусульманський Пакистан. Нові межі перетворилися на криваві потоки, розділ території викликав конфлікти і майже відразу переріс у повномасштабну війну вчорашніх соратників за незалежність країни.
Ганді, один з небагатьох людей, що залишалися авторитетом для протиборчих сторін, пішов на крайній захід – у грудні 1948 року він оголосив своє останнє шістнадцяте безстрокове голодування. “Смерть стане для мене чудовим позбавленням. Краще померти, ніж бути безпорадним свідком самознищення Індії”, – сказав Махатма. Менш ніж за два роки в країні загинули більше 700 тисяч індійців. Для Махатми це була особиста трагедія і біль, і своє голодуваняя він звертає проти братнього кровопролиття. Країна завмирає. У Делі проходять мітинги на підтримку Ганді, і коли Махатма знаходиться на порозі смерті, братовбивча війна припиняється! Життя Ганді було для більшості індійців незмірно вище їх власних амбіцій. Ганді не блефував, він не міг передбачити такого результату. Він просто вірив.
Після того, як полум’я війни принишкло, Махатма тілом, серцем і душею кинувся у справу зцілення шрамів розділу країни. Ганді своєю присутністю та настановами допомагав гасити заворушення у Делі, Калькутті, Бенгалії. Він втішав жертв, реабілітував біженців та переконував фанатиків. В атмосфері ненависті, болі та підозри це було дуже важким завданням для немолодої людини, але Махатма не міг поступити інакше.
30 січня 1948 року по дорозі на вечірню молитовну зустріч у Делі Мохандас Карамчанд Ганді загинув від рук молодого індуїстського фанатика. Вбивця Ганді, Натхурам Годсе, протягом перших років свого життя виховувався як дівчинка через забобони власної родини, яка вважала, що всі чоловіки їх роду прокляті. Не відомо, чи були якісь передумови у сімейного вірування, але гріх вбивства ця родина буде спокутувати довіку.
Ганді боровся за набагато більше, ніж незалежність. Його вимоги включали:
• надання громадянських прав для жінок
• скасування кастової системи
• справедливе поводження з усіма людьми незалежно від віросповідання
• шанобливе ставлення до касти недоторканих, найнижчою касти Індії. Ганді пережив кілька голодувань у підтримку недоторканих, яких називав “харіан”, що означає “діти Божі”.
- Одного разу після публічного виступу, коли Ганді-джі сідав на потяг, його сандалія впала на колію. Махатма одразу ж зняв другу сандалію і кинув біля першої. Намір його вчинку зрозумілий: людина, яка б знайшла повноцінну пару взуття, змогла б ним скористуватися.
- Першим, хто назвав Ганді Махатмою (“Велика душа”), був Рабіндранат Тагор.
- Ганді в Індії часто називають Бапу, або Баба, лагідний термін, який означає “батько”.
- Ганді виступав проти возвеличення його народом і не хотів створювати культ. Тому що: “Немає нічого нового, чому б я міг навчати світ. Істина і ненасильство такі ж старі, як і пагорби. ”
- Махатма Ганді проходив/проїжджав майже 18 кілометрів за день протягом усього життя, що рівноцінно тому, щоб двічі обійти Землю.
- В Індії на честь Ганді мають назву 53 основні дороги (не рахуючи маленьких), та ще 48 доріг поза межами країни.
- Стів Джобс був фанатом Махатма Ганді – його круглі окуляри не тільки схожі на ті, що носив Баба, але й данина великій людині. Слава Ганді поширилася у всьому світі за його життя і після його смерті лише зросла. Ім’я Махатма Ганді зараз одне з найбільш загальновизнаних та частовживаних на Землі.
- Британський вчений Гілберт Мюррей пророче писав про Ганді ще у 1918 році: “Необхідно бути дуже обережним у поводженні з чоловіком, який зовсім не переймається чуттєвими задоволеннями, не піклується ні про багатство, ні про комфорт, ні похвалу, ні про заохочення чи підвищення, а просто налаштований робити те, що, на його думку, вірно. Він небезпечний і незручний ворог, тому що його тіло, яке ви завжди можете завоювати, дає вам так мало у порівнянні з тим, що ви ніколи не зможете заволодіти його душею.”
- Махатма Ганді п’ять разів був претендентом на Нобелівську премію миру, але так і не встиг її отримати. Нобелівський комітет публічно визнав свою помилку, і в 1948, у рік, коли помер Ганді, вирішив взагалі не присуджувати премію з формулюванням: “Для неї немає гідних кандидатів серед живих…”
