На початку цього року велика група вчених з Південної Кореї опублікувала результати вивчення близько 400 досліджень та наукових робіт з усього світу, стосовно використання імбиру у якості природного лікувально-профілактичного засобу. Більше 300 документів не пройшли тест на валідність через невідповідність критеріям відбору дослідження, але було відібрано 109 придатних робіт з точки зору планування дослідження, характеристик, систем оцінки, наслідків та основних результатів.
У наукових роботах було досліджено багато лікувальних властивостей імбиру, серед яких його антиоксидантна, антимікробна та протинейрозапальна дія. Наразі зона застосування імбиру поширюється завдяки його здатності позитивно впливати на пухлинні захворювання, нудоту та блювоту під час вагітності або спричинену хіміотерапією, лікувати хронічну втому, а також взагалі – сприяти покращенню здоров’я та якості життя людини.
Імбир – відома рослина, впродовж століть широко застосовується як ароматизатор та фітопрепарат
З імбиру вченими було виділено понад приблизно 100 сполук. Зокрема, основними класами сполук імбиру є гінгерол, шогаоли, цингіберен та зингерон, а також інші менш поширені сполуки, включаючи терпени, вітаміни та мінерали. Серед них гінгероли розглядаються як основні компоненти, тому що ці сполуки мають науково підтверджені протипухлинні, протизапальні, антиоксидантні, протигрибкові, гастропротекторні та нейропротекторні властивості. До того ж чи не єдиними доказовими побічними ефектами вживання імбиру з лікувальною метою є індивідуальна чутливість до цього кореня та печія (у дуже рідких випадках – приблизно у 1 пацієнта з 50), яка здебільшого виникала через велику кількість вжитого імбиру (десь 1-2 літри концентрованого розчину на добу).
Заради економії нашого з вами часу перегорнемо мільйон сторінок наукових робіт до пункту «Висновки» та просто підсумуємо, що за останніми підтвердженими даними імбир довів свою ефективність у більшості лікувальних протоколів. Тож введення його у наш щоденний раціон – апріорі непогана ідея та профілактика від багатьох захворювань.
І на закінчення, що ще цікаво, за даними корейських вчених проти використання імбиру було висунуто судові позови у Ірані та США, більшість яких стосувалася етнічної приналежності. Чесно кажучи, ми так і не зрозуміли, як прив’язати імбир до кольору шкіри, території проживання людей, їх мови чи релігії.
